Поручник Родіон Ковальський з січня 1919 року по березень 1920 року очолював розвідчий відділ Української Галицької Армії (УГА ).

Розвідчий відділ структурно підпорядковувався Начальній Команді — вищому органу управління УГА, формування регулярних частин якої з метою захисту своєї державності почалося одразу після ство­рення у листопаді 1918 року Західноукраїнської Народної Республіки. Ініціатором створення розвідки галицького війська був керівник УГА полковник Дмитро Вітовський.

До складу відділу входили підрозділи, які займали­ ся як розвідувальною, так і контррозвідувальною діяльністю (їхні співробітники називалися детектива­ми). Крім цього, функціонували розвідувальні відділи оперативних відділів штабів корпусів, офіцери розвід­ки штабів бригад, підрозділи польової розвідки, авіа­ційна розвідка, «пропагандивний» відділ, який органі­зовував агітаційно-пропагандистські заходи.

У цей час робота розвідки за етапами діяльності поділяється на два головні періоди: галицький, під час якого тривала війна з поляками, і наддніпрянський, коли точилися бойові дії з Червоною та Добровольчою арміями. Розвідники УГА збирали інформацію і про своїх союзників — Дієву армію УНР.

Одним із вагомих успіхів начальника розвідчого від­ділу поручника Р. Ковальського у цей період був арешт у Вінниці шефа польської розвідки капітана Ковалевського, котрий повідомив дуже цінну інформацію сто­совно дій польської армії на східному фронті.

Загалом же розвідка УГА, хоч і мала деякі успіхи, все ж не могла рівнятися з польською, радянською або денікінською розвідками через брак кваліфікованих фахівців, коштів і недостатню увагу керівництва армії до цієї важливої справи. Також розвідувальну роботу ЗУНР на окупованій території Галичини ускладнював жорсткий контррозвідувальний контроль спецслужб Польщі.

Зрештою примусове злиття УГА з Червоною армією призвело до ліквідації розвідки галицького війська, оскільки більшовики намагалися насамперед підпорядкувати співробітників розвідчого відділу і розстрілювали їх без суду. Був заарештований і поручник Родіон Ковальський, але під час конвоювання до Москви йому вдалося вискочити через вікно вагона і, незважаючи на зламану ногу, втекти. Подальша його доля нам невідома. Ще 26 співробітників розвідки спромоглися перебратися за кордон через Польщу й Румунію.

Навесні 1920 року УГА та її спецслужби фактично припиняють регулярну діяльність. При цьому більшість армійських старшин і стрільців, співробітників розвідки і контррозвідки переходять у підпілля, поповнюють лави повстансько-партизанських форму­ вань та національно-визвольних рухів і продовжують боротьбу за самостійність і соборність Української дер­жави.