Український письменник, один із зачинателів нової української літератури в Західній Україні

Народився 1811 р. у с. Підлісся (нині Буського району Львівської області) в родині священика. Закінчив­ши 1838 р. Львівську духовну семінарію, став вільним слуха­чем Львівського університету. Був священиком у селах Львів­щини.

Під час навчання згуртував навколо себе національно свідо­му українську молодь і разом з Я. Головацьким та І. Вагилевичем заснував гурток «Руська трійця». У своїх творах та цер­ковних проповідях М. Шашкевич боровся за відродження ук­раїнської народної мови. Він — головний ініціатор, організа­тор і автор альманаху «Русалка Дністровая» (1837), який мав вирішальний вплив на національне відродження й розвиток української літератури в Галичині, автор ліричних віршів, опо­відання про опришків «Олена» (1837), полемічного трактату «Азбука і аЬесаdіо» (1836), низки перекладів зі слов'янських мов фольклорних та літературних творів.

Проголошував єдність усього українського народу, звеличу­вав його боротьбу проти соціального і національного понево­лення (вірші «Болеслав Криворотий під Галичем в літо 1139», «О Наливайку»), цікавився запорозькими козаками, мав намір написати їх історію (зберігся уривок «О запорожцях і їх Січі»). Особливу увагу М. Шашкевича привертала постать Б. Хмель­ницького. Його перу належать нарис про гетьмана для «Зорі», вірш «Хмельницького обступлення Львова».

Помер «будитель Галицької Русі» 7 червня 1843 р. від туберку­льозу . Спочатку був похований у Новосілках Лісних, а у 1891 р. його прах було перевезено до Львова і поховано на Личаківському кладовищі. 1959 р. в с. Підлісся відкрито музей М. Шаш­кевича. У 1961 р. у Вінніпезі засновано інститут ім. М. Шашке­вича.