Український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, священик
Народився 24 травня 1882 р. в с. Квітки на Черкащині в родині маляра-самоука.
З дитинства співав у сільському церковному хорі, де навчався музичної грамоти у дяка П. Старшевського. У 1892 р. вступив до київської Софійської духовної школи, а в 1895 р. був призначений диригентом учнівського хору. Освіту продовжив у Київській духовній семінарії (1897—1903). Музичну освіту здобув у Києві в музичній школі Російського музичного товариства та Музично-драматичній школі М. Лисенка (1904—1907). Брав уроки композиції у Г. Любомирського, був помічником регента І. Аполлонова у хорі Михайлівського Золотоверхого монастиря, виховувався на творах М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя, І. Лаврівського, М. Львова, С. Давидова, П. Чайковського та ін.
З 1902 р. керував семінарським хором. По закінченні семінарії працював учителем у Київській церковно-вчительській школі. В 1907 р. за революційну діяльність висланий з Києва. 1907— 1911 рр. викладав спів у школах в Александрівсько-Грушевському (нині м. Шахти Ростовської області), у Білій Церкві.
Писав хорові твори, деякі з нйх виконувались 1908 р. студентським хором Київського університету. З 1910 р. викладав церковний спів у Тиврівському духовному училищі.
У 1912 р. прийняв сан священика і оселився в с. Голово- Русаві Ямпільського повіту (нині с. Олександрівка Томашпільського району Вінницької області). У цей час відбувалися творчі зустрічі з М. Леонтовичем. 1907 р. — працював у Вінниці, а потім у Києві вчителем семінарії. В наступні роки виступав у концертах української хорової музики в Києві, Харкові, Лубнах, Кам'янці-Подільському та інших містах.
Брав активну участь в організації музичного життя і музичної освіти в Києві, організував кобзарську школу. Працював у музичному відділі Міністерства освіти, з 1919 р. керував музично-хоровою секцією музичного відділу «Дніпросоюз» (Київ). Був ініціатором та організатором мандрівних хорових капел, з однією з них концертував на Поділлі. Дбав про покращення справ з фотодруку та бібліотечної справи.
Вчителював у Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка, був одним з організаторів Всеукраїнського музичного товариства ім. М. Леонтовича. З грудня 1920 р. проживав у с. Веприк.
Для його творчості характерні багатство української народної пісенності, ліризм, яскрава емоційність.
Твори: опери «Кармалюк» (не завершена), «Іфігенія в Тавриді» (1922), дитячі опери «Лисичка, Котик і Півник» (1910), «Івасик- Телесик» (1911); музика до вистав «Сватання на Гончарівці» (1909), «Про що тирса шелестіла» (1916), «Гайдамаки» (1919— 1921); хори — «Бурлака», «Рано-вранці новобранці» (1904), «Про- метей», «Сон», «Хмари», «Знов весна», «Свобода, рівність і любов», «Над нами ніч», «То була тихая ніч», «Усе життя»; кантати «Шевченкові», «Єднаймося», «У неділеньку святую», сатирична пісня-сцена «Цар Горох», понад 50 акапельних обробок колядок і щедрівок (1907—1910); солоспіви, церковні твори: три літургії, «Панахида», «Всеношная»; аранжування старовинних розспівів; музикознавчі статі та рецензії.
К. Стеценко — організатор і учасник багатьох шевченківських концертів.
Помер 29 квітня 1922 р. у с. Веприк Київської області.