Український композитор, музичний діяч, публіцист
Народився 20 жовтня 1883 р. в Харкові. У1895—1902 рр. співав у петербурзькій Придворній капелі та навчався гри на фортепіано, диригування, вивчав музичні теоретичні предмети. В 1909 р. вчився в Петербурзькій консерваторії по класу композиції (у М. Римського-Корсакова (після його смерті —у А. Лядова). Після закінчення цього навчального закладу виступав зі статтями в московському журналі «Музика». З 1917 р. проживав у Києві, викладав у Київській консерваторії. Після жовтневого перевороту був завідувачем музичної секції при відділі наросвіти Київського губревкому, членом Всеукраїнського музичного комітету, музичним керівником Театру музичної драми та Державного вокального ансамблю, виступав як музичний критик. З його ініціативи та за участю створено Симфоніч-
ний оркестр ім. М. Лисенка, Державний струнний квартет, викрито Народну консерваторію. Автор вокальних циклів («Барвінки» на слова Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Черпапського; «Пісні настрою» на слова О. Олеся), фортепіанних творів («Прелюд пам'яті Т. Шевченка», соната, фантазія, рондо), вокальних композицій («Каменярі», «Удалині село лежить», «Земля» та інших на слова 1. Франка; «Коваль» на слова Ф. Петруненка, «Хмара» на слова Ю. Будяка), двох сюїт для симфонічного оркестру на українські народні теми, романсів, хорових обробок народних мелодій. Упорядник збірника пісень, серед яких були й революційні («Інтернаціонал», «Варшав'янка», «Шалійте, шалійте, скажені кати» та ін.)* Видавав для дітей збірники «Проліски» («Малим дітям», «Кобзар», «5 шкільних хорів»). У своїй творчості розвивав традиції української та російської музичної класики.
Помер 4 листопада 1921 р , похований у Києві.