Український економіст, статистик

Народився 13 серпня 1864 р. на Чернігівщині. Закінчив математичний і юридичний факультети Московсько­го університету. Здобув ступінь магістра політичної економії за дисертацію «Учреждения мелкого кредита в Германии» (1901). Представник соціально-економічного напряму.

Працював професором Ризького політехнічного інституту, Новоросійського університету (Одеса), Київського політехнічного інституту, Кам'янець-Подільського університету. З 1918 р. — директор постійної комісії з вивчення народного господарства. Входив до складу Центральної ради від Конституційно-демокра­тичної партії. З 1918 р. — академік ВУАН.

Читав лекції з політекономії, працював деканом юридично­го факультету Новоросійського університету, професором полі­технічного і комерційного інститутів.

В. Косинський був засновником прикладної статистики. У брошурі «О приемах разработки статистических материалов» обґрунтував можливість і прогресивність застосування масо­вих виборних обстежень, що ґрунтуються на положеннях те­орії ймовірностей, з попереднім групуванням фактів.

Його роботи присвячені вивченню поміщицьких і селянських господарств, земельної ренти, кооперації («О приемах научной разработки статистических данных», 1890; «О мерах к развитию производительных сил России», 1904; «К аграрному вопросу. Вып. І. Крестьянское и помещичье хозяйство», 1906; «К аграрно­му вопросу. Вып. II. Земельная задолженность и мобилизация земельной собственности», 1914; «Українська кооперація», 1918— 1919 та ін.). Праці «К вопросу о современном сельскохозяйственном кризисе» (1906), «Возможна ли в России аграрная реформа без частной зкспроприации» (1909), «Основания политической зкономии» (т. 1—3, 1922—1926) викликали гострі дискусії.

Ідеї вченого сприяли розвитку так званого соціального напряму в економічній науці. Він дотримувався погляду, що єдинйм активним елементом у суспільстві є індивідуальна людина з інди­відуальною психологією, ратував за посилення уваги до психо­логічних витоків економічних явищ. Певний внесок зробив і в розробку теорії економічних циклів та криз, теорії розподілу кредиту, теорії статистики, аграрних відносин, кооперації тощо, доводив існування тенденцій децентралізації в землеробстві і обстоював ідею селянської земельної власності.

Після Лютневої революції у В. Косинського з'явилася надія втілити свої наукові ідеї на реформаторських засадах побудови нового суспільства. Негативно ставлячись до економічної про­грами більшовиків, він, однак, сподівався на угоду з владою.

У 20-х роках В. Косинський змушений був відійти від проб­лем теоретичної економіки і зосередитися на прикладній еко­номіці. Через хворобу припинив роботу в Академії наук і ви­їхав з України.

До 1929 р. працював у Празі, ймовірно, там і помер.