Комаров Михайло Федорович (псевдоніми: М. Уманець, М. Комар)

Український бібліограф, фольклорист, лексикограф і критик

Народився 23 січня 1844 р. в с. Дмитрівка Дніпропетровської області. У 1867 р. закінчив Харківській університет. Захопився збиранням фольклору — записував пісні, прислів'я та приказки, пізніше ці матеріали опублікував.

Добре обізнаний із життям простого народу, багато зусиль доклав до популяризації друкованого слова й незабаром визна­чився як видатний бібліограф — «речник рідного письменства». Він сприяв публікації маловідомих творів П. Гулака-Артемовського, В. Забіли, В. Мови-Лиманського, українських віршів О. Кольцо­ва, а також повного видання творів С. Руданського і п'ятитомно­го зібрання п'єс І. Карпенка-Карого. Видав «Бібліографічний по­кажчик нової української літератури (1798—1883 рр.)» (1883), бібліографічні покажчики до творчості І. Котляревського, Т. Шев­ченка, М. Лисенка, «Бібліографію з питань українського фольк­лору». Збірка бібліографічних матеріалів «Українська драматур­гія» (1906) охоплює здобутки української драматургії за 1815— 1912 рр. На жаль, найбільшу працю вченого — бібліографічний покажчик українського книгодрукування від часів «Енеїди» І. Кот­ляревського — втрачено в роки сталінських репресій.

Як лексикограф М. Комаров залишив чотиритомний «Словар російсько-український» (1893—1898), що поряд із відомим словником Б. Грінченка істотно поповнив лексичну скарб-ни­цю української мови.

М. Комаров — автор монографії «Дещо з історії українсько­го письменства XIX віку»; під псевдонімом М. Комар видав «Опо­відання про Антона Головатого та про початок Чорноморського козацького війська», «Оповідання про Богдана Хмельницького».

Помер 19 серпня 1913 р. в Одесі.