Возняк Михайло Степанович

Український учений, літературознавець, мовознавець

Народився 3 жовтня 1881 р. в с. Вільки-Мазовецькі (нині с. Волиця Львівської області) в селянській роди­ні. В 1908 р. закінчив філософський факультет Львівського уні­верситету. Протягом 1908—1914 рр. працював учителем у Льво­ві. Активно співробітничав із товариством «Просвіта». В 1912 р. опублікував книжку «Просвітні змагання українців в XIX ст. (До 1850 ю.) ». В літературних серіях «Учітеся, брати мої...» та «Народна бібліотека» побачили світ його праці «Кирило-Мефодіївське братство» (1921) та «Грицько Сковорода — славний український мудрець (1722—1794)» (1922). Упродовж 1920— 1939 рр. М. Возняк працював у журналах «Вікна», «Культура» «Нові шляхи» та ін. З 1939 р. — професор Львівського уні­верситету. У 1944 р. очолив кафедру української літератури. Згодом — завідувач відділу української літератури Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові (1951).

Наукові праці М. Возняка присвячені різним аспектам роз­витку української літератури, головним чином XIX — початку XX ст. Автор численних розвідок, присвячених життю і твор­чості І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, Л. Боровиковського, М. Шашкевича, Панаса Мирного, І. Нечуя- Левицького, П. Грабовського, М. Коцюбинського, Лесі Україн­ки, В. Стефаника. Особливо вагомим є внесок М. Возняка в дослідження життя і творчості І. Франка. Він став першим до­слідником світогляду І. Франка, видав низку його неопублікованих творів, реконструював твори «Лель і Полель», «Не спи­тавши броду», «Іригація», опрацював і надрукував «Листуван­ня І. Франка і М. Драгоманова» (1928). Перу М. Возняка нале­жать літературознавчі праці: «Матеріали до історії української пісні і вірші. Тексти і замітки» (т. 1—3, 1913—1925), «Початки української комедії. 1619—1819» (1919), «Історія української літе­ратури» (т. 1—3, 1920—1924). Досліджував загальну мовознав­чу та фольклористичну проблематику, історію української жур­налістики, театру, правопису, вивчав питання взаємодії сло­в'янських культур. Упорядкував книжки «Українські народні казки» (т. 1—3, 1946—1948).

Цікавими і своєрідними є праці М. Возняка, присвячені підручникам з граматики («Причини до студій над писанням Лаврентія Зизанія», 1908; «Філологічні праці Івана Могильницького», 1910; «Галицькі граматики української мови першої по­ловини XIX ст.», 1911; «Граматика Лаврентія Зизанія 1596 р.», 1911; «Перша редакція «Розправи о язиці южнорускім і єго наречіях» Якова Головацького», 1914; «Уривок граматики дав­ньої церковнослов'янської мови в порівнянні з українською», 1924 та ін.).

М. Возняк зробив вагомий внесок у розвиток українського літературознавства, франкознавства, вивчення історії україн­ського підручника. Академік АН УРСР з 1929 р.

Помер 20 листопада 1954 р. у Львові.